Наставник «Олімпіка» — про те, від чого залежить тактика на гру, психологію та історичні шанси

— Романе Миколайовичу, чи не найунікальнішим аспектом матчу з «Ворсклою» стало те, що навіть пропущений на першій хвилині гол не вибив Вашу команду з рівноваги. Ви готуєте підопічних до таких ігрових ситуацій чи загалом відпрацьовуєте психологічну стійкість?

— Подібні речі нереально відпрацювати на тренуваннях! Є таке поняття, як налаштування на гру. Цього разу ми налаштовували хлопців на перемогу, але попереджали, що все може бути, й головне — не дати суперникові розхитати нас. Вважаю, це вийшло і пропущений гол фактично не вплинув на наші дії.

— Наскільки ризикованим кроком було виділення місця в основі Очігаві — футболісту, котрий провів із Вашою командою кілька тренувань?

— Ризик, справді, був. Причому подвійний: перед грою в Зураба підвищилася температура. Я виходив із того, що в нашого новачка простежувалося величезне бажання грати — загалом у команді й у конкретному матчі. На мою думку, він упорався з обов’язками. Так, є його часткова вина у пропущеному м’ячі — там була ситуація, з якої суперник витиснув максимум, однак головне, що Очігава не розклеївся й на високому рівні провів зустріч.

— Після того, як рахунок у Полтаві став 1:1, виникло відчуття, що більше голів не буде: як «Олімпік», так і «Ворскла» будують гру від захисту, тому некомфортно почуваються за ситуації, коли треба атакувати значними силами. Погоджуєтеся з такою оцінкою?

— Ні, тут в іншому справа: на сьогодні у нас немає достатньої кількості кваліфікованих виконавців для активних наступальних дій. Зверніть увагу: на позиції форварда за нас грає 19-літній хлопчина, а правий півзахисник прийшов із Першої ліги. Ось у чому річ. Те, що ми робимо ставку на оборонні дії, зумовлено обставинами: маємо в захисті більше кваліфікованих і досвідчених футболістів. Для того, щоб атакувати великими силами, потрібно мати багато класних і досвідчених гравців у нападі.

— Іще про оборонну тактику полтавців і донеччан: обидві команди по два рази влучили по воротах одна одної. Чи не замало? Причому половина з тих ударів перетворилася на голи…

— На це можна подивитися з іншого боку. Перше: всі фахівці визнали, що матч на стадіоні ім. Бутовського був дуже цікавий та бойовий, і мала кількість ударів у площину воріт не вплинула на видовищність. Друге: те, що обидві команди за 90 хвилин лише чотири рази поцілили у ствір, є не стільки докором атаці, скільки компліментом захисту. Третє: можна говорити про високим ККД — і в нашої команди, й у суперника.

— Центральний поєдинок дев’ятого туру Чемпіонату УПЛ — той, у якому «Олімпік» прийме «Динамо». Що нового в грі киян Ви побачили, наприклад, минулої неділі на «Олімпійському»?

— Фактично нічого: та ж кваліфікована команда з дуже сильними виконавцями, які строго дотримуються тактики на гру. Якщо хочете запитати про відсутність Ярмоленка, скажу так: у конкретній зустрічі завдяки старанням Віктора Циганкова відсутність Андрія не відчувалась.

— А Вас не вразило те, як усі атакувальні виконавці «Динамо» допомагали обороні? Наприклад, Дьємерсі Мбокані, котрий дуже не любить робити цього!

— Вразило. Що ж… Можливо, в цьому полягала тренерська задумка: за відсутності вже колишнього лідера спробувати замінити його ще активнішими колективними діями.

— Сьогодні донецький клуб відстає від третього місця на чотири очки. Як Вам думка, що це — історичний шанс, яким не можна не скористатися?

— Десь так і є. Проте зрозумійте: у турнірній таблиці величезна щільність команд, за «бронзу», крім нас, поборються та ж «Ворскла», «Маріуполь», «Верес», «Зоря», можливо, «Олександрія». У цьому й специфіка «історичного шансу» — він відкрився не тільки перед нами…