Голкіпер «Маріуполя» — про свій і командний виступи в Чемпіонаті, роль випадковості у футболі й те, заради чого варто виходити на поле

— Рустаме, непомітно промайнули вісім турів — четверта частина сезону. В якому світлі бачите виступ команди?

— Враховуючи те, що ми фактично новачки УПЛ… ну, нас довго не було в еліті, вважаю нормальною кількість набраних очок. Могло бути краще, могло бути гірше. Футбольне життя — воно таке: ніколи не знаєш, де знайдеш, а де загубиш.

— А як Вам думка, що з таким складом не можна було втрачати очки аж у чотирьох поєдинках?

— У цій думці — очікування громадськості щодо нас, не більше й не менше. Зрозумійте: особисто я не грав у «вишці» півтора року, деякі мої партнери довше, а ще деякі — взагалі ніколи. Враховуйте це плюс момент переходу з Першої ліги в УПЛ, інші фактори… Ще раз скажу: на мою думку, поки непогано йдемо.

— Та ж громадськість часто закидає «Маріуполю» занадто раціональний стиль. Апофеоз цього — зустріч зі «Сталлю»: Ваша команда, маючи значно сильніший добір футболістів, після 1:0 почала явно грати «за рахунком», символом чого стала жовта Вам — за затримку часу…

— Давайте по черзі. Перше: стартову частину матчу «Сталь», маючи молодих і швидких виконавців, відійшла на свою половину поля, перекрила всі зони, взагалі не йшла вперед. Друге: коли ми відкрили рахунок, логічно було відійти назад і застосувати тактику ловлення суперника на помилках у фазі атаки — вони нападають, ми контратакуємо. Якогось моменту я побачив, що мої партнери, як кажуть, «наїлися» грою, виглядають утомленими, тому я, навіть ціною жовтої, вирішив допомогти їм і дав трохи перепочити. Так можна кожен поєдинок розібрати… Ми не стримуємо свій потенціал, а діємо згідно ситуації.

— Довелося запитувати про це інших футболістів «Маріуполя», запитаю й Вас: чому в клубі знехотя розмовляють про високі завдання на сезон?

— Говорити — легко, слідувати сказаному — складно. Ну, ми можемо вийти перед камерами і сказати: «У нас суперкоманда, розірвемо всіх і вийдемо в Лігу Європи!» Все це супроводжуватиметься тим, що дітки випускатимуть повітряні кульки, дівчата будуть розмахувати помпонами, а люди на трибунах усміхатимуться. При цьому ми можемо бути готові на 100% до кожного матчу. Аж ось — випадковість, збіг обставин: нерівність на полі, помилка арбітра — наш фатальний промах — усе ламається… Розумієте? У футболі все може статися. Тому ми між собою домовились: менше розмовляти — більше працювати й іти до цілі. А наприкінці сезону порахуємо очки.

— Від загальнокомандного — до індивідуального: чотири матчі «на нуль» із семи — ознака класного кіпера?

— Вважаю, що це заслуга команди, а я просто підчищав помилки партнерів у деяких епізодах. До того ж кілька разів мені пощастило. Хлопці молодці, а не я.

— Про наступний тур: чого очікувати від поєдинку «Маріуполь» — «Зірка»?

— Практичної гри — як із нашого боку, так і з їхнього.

— 20 вересня Ваш клуб проведе зустріч у Кубку України…

— Минулого сезону саме в цьому турнірі був зіграний один із найкращих матчів у моєму житті — тоді, коли ми пройшли «Сталь». Знаєте, заради таких поєдинків і варто грати у футбол! Усвідомлення, що ти здатен перемогти класного суперника — ні з чим незрівнянне! Веду до того, що всерйоз налаштовуємося на Кубок: хочемо пройти якомога далі. Тим паче пам’ятаючи, що футбольне життя не вічне…