Новий наставник «Чорноморця» приймає привітання, відповідає на запитання, проводить роз’яснювальну роботу

— Олеже Анатолійовичу, найперше дозвольте привітати Вас із Днем народження та побажати тривалої успішної праці в Україні!

— Дякую! Старатимуся!

— Після вже епохального матчу з «Шахтарем» минуло три дні. Що відчуваєте сьогодні, коли вляглись емоції?

— Зараз подумаю, які в мене відчуття… Вважаю, донеччани сьогодні — одна з найкращих команд України за постановкою гри. А ми не просто взяли один бал у зустрічі з таким суперником, а й заслужили нічию. Так, вони створили моменти біля наших воріт, однак мої підопічні витримали тиск. Я, коли чесно, десь навіть здивований із того, наскільки хлопці стояли один за одного. Здивований, що вдалося цього досягти за настільки стислий строк… Хоча ніякої ейфорії у нас немає.

— Серед футболістів «Чорноморця» головний герой сьогодні — Ваш земляк Гутар: кіпер високого рівня, втім, як подейкують білоруські журналісти, людина непростого характеру…

— Не знаю, звідки могла взятися подібна інформація! Повірте: Сашко абсолютно спокійна людина! Якщо порівнювати його, наприклад, зі Славою Глєбом, який працював під моїм керівництвом… ну, це небо й земля! Просто життя футбольне нестабільне, тут усе може трапитися, причому будь-якої миті. Припустімо, я досі дивуюся, чому Гутар залишав спочатку «Оренбург», а потім «Тосно» (не запитував у нього про це — не хотів чіпати).

— Прийшовши приблизно рік тому в «Карпати», Ви отримали від керівництва завдання зберегти команді місце в еліті. Яку мету ставлять очільники «Чорноморця»?

— Насправді такої цілі — офіційно поставленої — не існувало: Петро Петрович (Димінський. — УПЛ) окреслював для мене проміжні завдання; перше було — розібратися в наявних футболістах. Мету «не вилетіти» я перед собою сформулював. Окрім усього іншого, через тренерську репутацію: одна справа, якщо ти виводиш команду з нижчого дивізіону у вищий, зовсім інша річ — коли навпаки; в другому випадку на твоїй репутації з’являється пляма, тоді якийсь роботодавець, не розібравшись у ситуації, не запропонує тобі контракт через поганий пункт у «особовій справі»… Щодо «Чорноморця»: мета — перемагати. Ви уявляєте, в якому цейтноті я опинився? Приклад: за останній день трансферного вікна ми заявили чотирьох футболістів, із яких лиш одного (того ж Гутара) я знав; це, можна сказати, мій рекорд! Аби вийти із ситуації, я писав смс-ки всім знайомим агентам, де просив запропонувати футболістів на такі-то позиції…

— Наступний тур Чемпіонату, ніби на замовлення, принесе поєдинок у Львові між Вашими колишньою та нинішньою командами. Яким буде цей матч, зокрема, з огляду на те, що «зелено-білі» також недавно змінили тренера?

— Знаєте, у мене останніми тижнями тест на тесті: перший був із «Зіркою», другий із «Шахтарем», третій буде в неділю… «Карпатам» теж непросто, у них схожа ситуація з появою нового наставника… Побачимо: буде непросто і нам, і їм.

— За ті три місяці, поки Вас не було в Україні, наші команди охололи до тактичної схеми з трьома центрбеками, котру вперше застосували саме Ви; по суті, сьогодні її іноді використовує тільки «Зірка». Які ще зміни побачили в УПЛ?

— Доволі відчутно еволюціонував кадровий склад команд. Наприклад, «Олександрії»: я був у Борисові (тоді навіть не думав про те, що скоро доведеться залишити Білорусь!) на поєдинку з БАТЕ й побачив футболістів, які навесні виступали за інші клуби. При тому, що стиль Володимира Шарана не змінився. Це, може, ключове: «Олександрія», як і всі учасники українського Чемпіонату, насамперед навчений колектив. Сама ж Ліга — дуже рівна, за винятком, мабуть, «Шахтаря» та «Динамо». Є давнє правило: рівень турніру визначає колектив, який на останньому місці в таблиці. А хто сьогодні останній? «Чорноморець»! Тобто сьогодні ми — обличчя Чемпіонату УПЛ. І ми не програли лідерові…

— Нині відбудуться матчі 1/16-ї національного Кубка. Цю стадію «Чорноморець» пропускає, тим не менше: які маєте цілі на другий за рангом футбольний турнір України?

— Торік, як пам’ятаєте, мої «Карпати» рано вилетіли, але там була інша ситуація: я щойно приїхав, довелося багато працювати, зокрема, над психологічним станом гравців. Тепер маю місяць для підготовки. Хочеться пройти якомога далі.

— Насамкінець, із Вашого дозволу, зачепимо психологію: кілька обізнаних людей запевняють, що Ви занадто інтелігентна людина, щоби працювати у професійному спорті на пострадянських теренах…

— На мою думку, сьогодні безповоротно та радикально змінився контекст. За радянських часів тренер був царем — він не просто визначав, кого вносити в заявку, — від нього залежав рівень зарплат і те, як швидко конкретному футболістові виділять квартиру. Тепер усе інакше: наставник і гравці — наймані працівники. Отже, вони перебувають на одному рівні, відповідним має бути й спілкування між ними. Мій принцип такий: із усіма — підопічними, колегами по штабу, керівництвом — потрібно будувати рівні взаємини. До цього й прагну…