Хавбек «Олімпіка» — про місце поразок у футболі, мету на сезон і наслідки травми

— Володимире, як можна пояснити те, що стабільний, здавалось, «Олімпік» програв два матчі з трьох листопадових, причому два поспіль?

— Вважаю, що це робочий момент. Жодна команда не обходиться без поразок. На початку цього тижня ми зібралися, тренер вказав на допущені помилки, і тепер рухаємося далі.

— Із огляду на результати донеччан у двох останніх турах, чи можна вважати позитивним той факт, що в середу команда не була задіяна в Кубку?

— Ще раз наголошу: програш у футболі — робочий момент. Немає сенсу зациклюватися на цьому й робити трагедію. Ми все проаналізували, чекаємо наступну гру. І це не залежить від того, виступаємо ми в іншому турнірі чи ні.

— Що можна очікувати від матчу 18 туру «Карпати» — «Олімпік»?

— Усе буде видно на полі в неділю. Не хочу прогнозувати.

— В останній зустрічі року «Олімпік» прийме «Ворсклу» — безпосереднього конкурента за «бронзу». Заглядаєте в 9 грудня чи ще рано?

— Такі думки є, але все треба робити поступово, тому сьогодні зосереджуємося винятково на «Карпатах». А вже потім будемо готуватися до полтавців.

— Сьогодні «синьо-біло-чорні» на четвертому місці в таблиці, маючи стільки очок, скільки третя команда. Чи утвердилась у клубі мета на сезон — виграти призову сходинку?

— Будь-яка команда, будь-який футболіст хоче досягти більшого. Ми — не виняток. Проте у футболі все може трапитись. Усе вирішиться навесні.

— Наостанок два особисті запитання. Перше: що, крім складної травми, заважає стати основним у команді? Фахівці, які бачили Вас у юнацькому футболі, запевняють: за потенціалом Ви один із найсильніших українських опорників…

— Найстрашніше, що я пережив у кар’єрі, — травма. Я, коли чесно, досі не вилікував її повністю. Відчуваю болі. Мабуть, через це виходжу на поле на 20-30 хвилин — наставник знає мій фізичний стан.

— П’ять років тому Ви у складі «синьо-біло-чорних» дебютували в дорослому футболі. Що відчуваєте, оглядаючи пройдений шлях — від Першої ліги до єврокубків?

— Я ж не був увесь цей час у клубі — переходив у «Шахтар» і повертався. Є, звичайно, відчуття великої роботи. Але про це краще розповість Заурі Махарадзе — він півжиття в «Олімпіку».