Наставник «Вереса» — про поточне, «вічне» й особисте

— Юрію Геннадійовичу, Ваша команда зіграла три матчі в Чемпіонаті УПЛ. Які маєте враження від нього?

— Поки складно сформувати цілісну картину з однієї конкретної причини — три тури пройшли за складних погодних умов, які не дозволили командам розкрити весь потенціал.

— Ви працювали — причому на різних посадах — у кількох країнах: у Білорусі, в Україні, Казахстані… Наскільки складно адаптовуватися в різних умовах і чи значна різниця між футбольними господарствами названих держав?

— Насправді не так складно, як здається. Бо в усіх пострадянських країнах футбольні проблеми майже однакові. Так що на жодному робочому місці адаптація не спричиняла особливих труднощів.

— Основне завдання на сезон — вийти в Групу 1 — «Верес» уже виконав. Чи існує конкретна мета вищого плану — пробитися в єврокубки або навіть замахнутися на «бронзу»?

— Ми виконали першу частину плану на сезон. А тепер, скажімо так, спробуємо не бути статистами на ІІ етапі… Що ж, нас очікують 10 матчів із топовими командами України — і це чудово!

— Ви в Україні недовго, втім, Ваша постать уже встигла «обрости» цікавими чутками. Головна — специфіка підготовки до матчів: буцімто робити акцент на психології — мовляв, перемога зароджується в голові гравця ще до матчу…

— Із чого складається футбол? Із чотирьох ключових моментів: техніка, тактика, «фізика», психологія. Кожен із цих елементів однаково важливий, просто в різні періоди сезону якийсь із них виходить ніби на передній план. Ми однаково уважно працюємо на всіх чотирьох напрямках.

— Десятиріччя тому, працюючи в запорізькому «Металурзі», Ви розробили свою програму підготовки гравців. Чи змінилася вона відтоді?

— Вона ще більше вдосконалилася! Хоча в суті не дуже змінилась. Чому? Бо футбол складається з низки базових елементів, які залишаються сталими. Існують базові критерії оцінки гравців, їхньої підготовки, всі ці критерії треба не упускати з поля зору й працювати над ними.

— Нескромне запитання: за останні півтора десятиліття в нашому Чемпіонаті працювало чимало білоруських тренерів, і лише Кононов — тривалий час…

— У кожній ситуації своя специфіка. У кожного наставника — своя доля. Це ж не тренер запрошує сам себе на певне робоче місце — його запрошує керівництво! Я не знаю, як складеться моя доля в Україні, але можу запевнити, що працюю щодня по 25 годин на добу! Ми, білоруси (та й українці, думаю!), — роботящий народ: багато працюємо, небагато говоримо.

— Про наступний тур і «Динамо»: недавні 1:3 у Києві добре пам’ятають!

— Маємо проблеми зі складом: Волошинович — травмований, Каленчук — відсторонений, Лук’янчук — не може грати… У нас коротка лава запасних, але спробуємо показати себе в столиці з найкращого боку.