Новини
03ЛИП
Про Всеукраїнську Чашу

Згадуємо ще один «забутий турнір»

ПЕРЕДМОВА

…Майже все, що відомо про це змагання, взято з однієї статті, котра була надрукована у чернівецькій газеті «Зоря» в номері за 28 грудня 1928 року. Решта джерел дає те, що не можна назвати навіть інформаційними крихтами. Звідси два висновки. Перший: чотири розіграші Кубка Західної України з футболу справді перебували під тиском усіх окупаційних влад (польської, чехословацької, румунської). Другий: обмаль даних зупиняє від винесення остаточних висновків щодо цього турніру.

Металевий приз фіналіста Всеукраїнської Чаші.

1925 РІК

4 команди (11.11–14.11).

Офіційна назва: Всеукраїнська Чаша.

Специфіка: ідеологом та натхненником заснування Кубка Західної України став голова чернівецького «Довбуша» Франц Єнджейовський; йому ж, окрім іншого, належить концепція турніру, відповідно до котрої щосезону четверо «клюбів» представляли різні національні регіони.

1/2 фіналу

11.11. «Сокіл» (Рівне) — «Довбуш» (Чернівці) — 2:4

11.11. «Україна» (Львів) — «Поділля» (Тернопіль) — 1:0

Фінал

14.11. «Довбуш» (Чернівці) — «Україна» (Львів) — 2:1

1926 РІК

4 команди (10.11–13.11).

Офіційна назва: Всеукраїнська Чаша.

Специфіка: другий розіграш підтвердив високий рівень організації, взятий із самого початку; точно втілений у життя намір проводити двоетапні змагання в листопаді, по завершенні осінньої частини сезону, статус же міст-господарів надавали тим, де були кращі погодні умови.

1/2 фіналу

10.11. «Довбуш» (Чернівці) — «Пласт» (Ужгород) — 4:1

10.11. «Сокіл» (Рівне) — «Україна» (Львів) — 1:3

Фінал

13.11. «Україна» (Львів) — «Довбуш» (Чернівці) — 0:1

1927 РІК

4 команди (09.11–12.11).

Офіційна назва: Всеукраїнська Чаша.

Специфіка: заново квартет учасників останнього місяця осені, а для півфіналів та фіналу, за традицією, виділені середа й субота; незмінна також структура заявки, де 11 футболістів, запасний кіпер, наставник і т.зв. «ланковий», якого сьогодні називали б адміністратором або менеджером.

1/2 фіналу

09.11. «Україна» (Львів) — «Русь» (Ужгород) — 0:1

09.11. «Довбуш» (Чернівці) — «Сокіл» (Рівне) — 5:3

Фінал

12.11. «Русь» (Ужгород) — «Довбуш» (Чернівці) — 3:2

1928 РІК

4 команди (07.11–10.11).

Офіційна назва: Всеукраїнська Чаша.

Специфіка: фінальний матч знов обслуговував арбітр Григорій Богемський, дуже відомий форвард у дореволюційній Одесі; після 1928-го Кубок Західної України не розігрували, бо турнір так дратував окупантів, що вони стежили навіть за тим, аби преса майже не писала про нього.

1/2 фіналу

07.11. «Сокіл» (Рівне) — «Довбуш» (Чернівці) — 4:6

07.11. «Русь» (Ужгород) — «Україна» (Львів) — 2:0

Фінал

10.11. «Довбуш» (Чернівці) — «Русь» (Ужгород) — 3:4

Колаж про переможців Всеукраїнської Чаші.

ПРОТОКОЛИ ФІНАЛІВ

«ДОВБУШ» (ЧЕРНІВЦІ) — «УКРАЇНА» (ЛЬВІВ) — 2:1 (1:0).

14 листопада 1925 року (субота). 14.00. Чернівці. Стадіон «Довбуш». 1000 глядачів.

Суддя Богемський (Прага).

«ДОВБУШ», ЧЕРНІВЦІ: Малик, Козуб, Лесько, Айзенбайсер-Ферару, Цопа Т., Попик, Карпович, Тарко С., Кантемір, Тарко В., Морошканич. Тренер Купчанко.

«УКРАЇНА», ЛЬВІВ: Труш, Дахнівський, Йойко, Лисик, Дицьо Р., Оприск, Терлецький Г., Кобзяр, Мурський, Гіба, Конашевич. Тренер Верхола.

Голи: Лесько (10), Карпович (54) — Кобзяр (67).

«УКРАЇНА» (ЛЬВІВ) — «ДОВБУШ» (ЧЕРНІВЦІ) — 0:1 (0:0).

13 листопада 1926 року (субота). 15.00. Львів. Стадіон «Український город». 1500 глядачів.

Суддя Богемський (Прага).

«УКРАЇНА», ЛЬВІВ: Труш, Дахнівський, Йойко, Лисик, Дицьо Р., Оприск, Терлецький Г., Кобзяр, Мурський, Гіба, Петрів. Тренер Верхола.

«ДОВБУШ», ЧЕРНІВЦІ: Чепига, Козуб, Лесько, Цопа О., Цопа Т., Попик, Карпович, Данилевич, Кантемір, Тарко В., Буш. Тренер Купчанко.

Гол: Буш (78).

УСТ «Довбуш» (Чернівці) перед фіналом 1926 року (зліва направо): перший ряд — Козуб, Чепига, Лесько; другий ряд — Цопа О., Попик, Цопа Т.; третій ряд — Данилевич, Буш, Тарко В., Омельський (ланковий), Кантемір, Карпович.

«РУСЬ» (УЖГОРОД) — «ДОВБУШ» (ЧЕРНІВЦІ) — 3:2 (1:1).

12 листопада 1927 року (субота). 12.00. Ужгород. Стадіон ЧсСК. 2500 глядачів.

Суддя Богемський (Прага).

«РУСЬ», УЖГОРОД: Бокшай, Гаргай, Іванчо Т., Комар, Матей, Куруць, Шкіряк М., Хома Ф., Криж Й., Шандор М., Хома Й. Тренер Лавришин.

«ДОВБУШ», ЧЕРНІВЦІ: Попович, Суховерський М., Лесько, Айзенбайсер-Ферару, Цопа О., Попик, Суховерський О., Рибак В., Іванович, Рибак М., Буш. Тренер Купчанко.

Голи: Криж Й. (7, 49), Куруць (68) — Суховерський О. (3, 87).

УСТ «Довбуш» (Чернівці) перед фіналом 1927 року (зліва направо): Попович, Суховерський М., Лесько, Іванович, Буш, Цопа О., Айзенбайсер-Ферару, Рибак М., Попик, Суховерський О., Рибак В.

«ДОВБУШ» (ЧЕРНІВЦІ) — «РУСЬ» (УЖГОРОД) — 3:4 (2:2).

10 листопада 1928 року (субота). 13.00. Чернівці. Стадіон «Довбуш». 2000 глядачів.

Суддя Богемський (Прага).

«ДОВБУШ», ЧЕРНІВЦІ: Суховерський А., Суховерський М., Лесько, Айзенбайсер-Ферару, Цопа О., Мигайлюк В., Суховерський О., Рибак В., Іванович, Рибак М., Буш. Тренер Купчанко.

«РУСЬ», УЖГОРОД: Бокшай, Гаргай, Іванчо Т., Комар, Матей, Куруць, Шкіряк М., Хома Ф., Криж Й., Роман В., Хома Й. Тренер Лавришин.

Голи: Суховерський О. (19, 39), Буш (56) — Криж Й. (8), Роман В. (28, 47, 71).

ПОСТФАКТУМ

У подальші роки відбулась одна спроба організувати чимось схожі змагання: в першій третині вересня 1934-го Чернівці мали приймати турнір до 100-літнього ювілею письменника Юрія Федьковича за участі місцевого «Довбуша» плюс гостей зі Львова («Україна»), Ужгорода («Русь») та Перемишля («Сян»). Проте в останню мить румунська влада скасувала футбольне свято. А 1928-го, рівно за тиждень до фіналу заключного турніру, фатальна оказія спіткала львівський стадіон «Український город», який належав товариству «Сокіл-Батько». Галицький історик Олександр Паук пише: «Сумний факт: «Трибуна», або як тоді казали й писали «Степениця», була збудована 1925 року, а в ніч 2-3 листопада 1928-го о третій годині підпалена трьома невідомими типами. Згоріло геть усе, навіть паркан. Збитки становили 2000 американських доларів. Гасити пожежу приїхали дві «сикавки» й 14 людей у формі, але запізно». Зверніть увагу на символічність дат: 1925–1928 роки…

ЄДИНІ Й НЕПОВТОРНІ

У чотирьох сезонах Всеукраїнської Чаші взяли участь шість «клюбів»: «Поділля» (Тернопіль), «Пласт» (Ужгород), «Сокіл» (Рівне), «Україна» (Львів), «Русь» (Ужгород), «Довбуш» (Чернівці). Три останні виходили у фінал. На вирішальній же стадії перемагали тільки закарпатці та буковинці.

СК «РУСЬ» (УЖГОРОД): ДОСЯГНЕННЯ

У перехідному турнірі першості Чехословаччини:

«Срібло» (1): 1936 (II місце).

У першості Словаччини:

«Золото» (2): 1932/33 (виграш), 1935/36 (в);

«Срібло» (1): 1934/35 (фінал).

У першості Словаччини серед слов’янських команд:

«Золото» (2): 1932/33 (I), 1933/34 (в);

«Срібло» (2): 1928/29 (ф), 1930/31 (II);

«Бронза» (2): 1929/30 (1/2), 1931/32 (III).

У першості Східної Словаччини серед слов’янських команд:

«Золото» (6): 1928/29 (в), 1929/30 (в), 1930/31 (I), 1931/32 (I), 1932/33 (в), 1933/34 (I);

«Срібло» (2): 1926/27 (II), 1927/28 (в).

У першості Підкарпатської Русі та Східної Словаччини:

«Золото» (2): 1934/35 (I), 1935/36 (I);

«Бронза» (1): 1937/38 (III).

У першості Підкарпатської Русі серед слов’янських команд:

«Золото» (6): 1928/29 (?), 1929/30 (?), 1930/31 (?), 1931/32 (?), 1932/33 (?), 1933/34 (?);

«Срібло» (2): 1926/27 (?), 1927/28 (?).

У першості Підкарпатського краю:

«Золото» (2): 1939 (I), 1940 (I).

У першості Закарпатської України:

«Срібло» (2): 1944 (II), 1945 (II).

У першості Ужгорода:

«Бронза» (1): 1926 (III).

У Кубку Західної України:

Володар (2): 1927 (в), 1928 (в).

У Кубку Підкарпатської Русі:

Володар (3): 1926 (в), 1927 (в), 1938 (в).

У Кубку Підкарпатського краю:

Володар (1): 1939 (в).

Найтитулованіший гравець — інсайд Йосип Криж: він брав участь у всіх досягненнях, окрім двох (1944–1945).

Тренери

Сезони

Титули

Додатково

Августин Лавришин

1926/27–1929/30, 1936/37–1938/39

9 (першість Східної Словаччини серед слов’янських команд-2, першість Підкарпатської Русі серед слов’янських команд-2, Кубок Західної України-2, Кубок Підкарпатської Русі-3)

8 («срібло» першості Словаччини серед слов’янських команд-1, «бронза» першості Словаччини серед слов’янських команд-1, «срібло» першості Східної Словаччини серед слов’янських команд-2, «бронза» першості Підкарпатської Русі та Східної Словаччини-1, «срібло» першості Підкарпатської Русі серед слов’янських команд-2, «бронза» першості Ужгорода-1)

Йосип Антонін Басіка

1930/31–1933/34

11 (першість Словаччини-1, першість Словаччини серед слов’янських команд-2, першість Східної Словаччини серед слов’янських команд-4, першість Підкарпатської Русі серед слов’янських команд-4)

2 («срібло» першості Словаччини серед слов’янських команд-1, «бронза» першості Словаччини серед слов’янських команд-1)

Отакар (Отто) Шквайн (Мазал)

1934/35–1935/36

3 (першість Словаччини-1, першість Підкарпатської Русі та Східної Словаччини-2)

2 («срібло» перехідного турніру першості Чехословаччини-1, «срібло» першості Словаччини-1)

Федір Куруць

1939/40–1943/44

3 (першість Підкарпатського краю-2, Кубок Підкарпатського краю-1)

 

Йосип Криж

1944–1945

 

2 («срібло» першості Закарпатської України-2)

УСТ/УСК «ДОВБУШ» (ЧЕРНІВЦІ): ДОСЯГНЕННЯ

У першості УСС:

«Срібло» (1): 1932 (II місце).

У другій лізі першості Румунії:

«Бронза» (1): 1937/38 (III).

У першості Буковини, Молдови та Бессарабії:

«Золото» (1): 1936 (I).

У першості Буковини:

«Золото» (1): 1935/36 (I);

«Срібло» (1): 1933/34 (II);

«Бронза» (5): 1922 (III), 1922/23 (III), 1923/24 (III), 1932/33 (III), 1938/39 (III).

У Кубку Західної України:

Володар (2): 1925 (виграш), 1926 (в);

Фіналіст (2): 1927 (фінал), 1928 (ф).

У Кубку Чернівців:

Володар (2): 1923/24 (в), 1929/30 (в);

Фіналіст (2): 1930/31 (ф), 1938/39 (ф).

Найтитулованіші гравці: кіпери Юрій Попович (1926–1936), Антін Суховерський (1927–1940); оборонець Юрій Лесько (1925–1937); півоборонці Теофіль Цопа (1924–1935), Іван Янковий (1930–1940); форварди Степан Попик (1921–1930), Рудольф Буш (1924–1936), Володимир Рибак (1925–1936), Омелян Суховерський (1925–1940).

Тренери

Сезони

Титули

Додатково

Модест Купчанко

1921–1928/29

3 (Кубок Західної України-2, Кубок Чернівців-1)

5 («бронза» першості Буковини-3, фінал Кубка Західної України-2)

Йосип Антонін Басіка

1929/30

1 (Кубок Чернівців-1)

 

Ганс (Гензель) Губер

1930/31–1936/37

2 (першість Буковини, Молдови та Бессарабії-1, першість Буковини-1)

4 («срібло» першості УСС-1, «срібло» першості Буковини-1, «бронза» першості Буковини-1, фінал Кубка Чернівців-1)

Роберт Вінклер

1937/38

 

1 («бронза» другої ліги першості Румунії-1)

Теофіль Цопа

1938/39–1939/40

 

2 («бронза» першості Буковини-1, фінал Кубка Чернівців-1)

Цікавий факт

Приз фіналіста Всеукраїнської Чаші зберігався в краєзнавчому музеї Гусятина (Тернопільщина). Однак у ніч із 24 на 25 серпня 2012 року музей пограбували невідомі зловмисники, які, окрім усього іншого, поцупили цінну футбольну нагороду.

Володимир Баняс, спеціально для офіційного сайта УПЛ.