Учора, 13 лютого, перестало битися серце відомого в минулому футболіста

Віталій Григорович Хмельницький народився під час Другої світової війни, 12 червня 1943-го, й не встигла його сім’я відійти від трагедії воєнних літ, як пережила іншу — Голод 1946–1947 років. Зрозуміло, що настільки складне дитинство не може не загартувати людину, прищепивши їй низку якостей, із яких головна — здатність боротися.

Цією якістю лівий крайній форвард Віталій Хмельницький оволодів бездоганно, невпинно торуючи шлях до футбольних вершин. Так було в Жданові, потім у Донецьку, відтак у Києві, де він став легендою «Динамо» й гравцем основи національної збірної колишнього СРСР.

У його послужному списку чотири чемпіонства, майже чотири сотні матчів на найвищому рівні, участь у мундіалі 1970-го. І «фірмовий» стиль гри: мобільність, старанність, корисність, уміння завдати не стільки сильний, скільки точний удар по воротах.

Віталій Григорович мав також «фірмову» ознаку характеру — неперевершене, без усяких перебільшень, почуття гумору. У тому — масловському — «Динамо» (Київ) другої половини 1960-х він був головним гумористом, балагуром, веселуном. Таким і залишився після закінчення ігрової кар’єри: для кожного журналіста, який записував із ним інтерв’ю, Віталій Григорович мав у запасі десятки кумедних історій із життя.

Ось у цих двох іпостасях футбольна Україна запам’ятає Віталія Хмельницького — чудовим гравцем флангу атаки й людиною, котра, не зважаючи на численні життєві труднощі, завжди усміхалася, заряджаючи довколишніх оптимізмом.

Світла пам’ять…

Українська Прем’єр-Ліга висловлює співчуття сім’ї, рідним та близьким Віталія Хмельницького.