Асистент головного тренера «Ворскли» — про третє місце, 37 забитих м’ячів і роль футболістів, яким за 30

— Іване Дмитровичу, вітаємо Вас і Ваш клуб зі значним досягненням! Чи встигли вже відійти від знаменної неділі?

— Якщо чесно, ні. Втомився — насамперед психологічно, але й фізично — теж. Дуже був напружений сезон. Складний. Останніми роками стало модою твердити, що рівень Чемпіонату упав. Я, будучи наставником, можу сказати: так, раніше у нас не було такої кадрової текучки, було більше класних легіонерів, але напруженість на тренерській лавці залишилась! І тоді був пульс 200, і сьогодні — 200. Нічого не змінилося. Подивіться на наших тренерів: на Костова, Вернидуба, Хацкевича, Фонсеку, подивіться, наскільки у них напружені обличчя під час матчів. Уявляєте, що ми відчуваємо, коли цей марафон закінчується?

— А як полтавська команда відсвяткувала другу в історії «бронзу»?

— Відсвяткувала! Це ж нормально. Почалось у роздягальні — всі раділи, обіймалися. Потім поїхали й відзначили разом із дружинами й дітьми. А згадайте стадіон — скількох людей ми зробили щасливими… Розкажу таке: коли ми з Миколою Петровичем Павловим працювали в «Таврії», якось проводили спаринг із бельгійським клубом, так там футболісти з тренерами збираються в кав’ярні після кожного матчу, не зважаючи на його статус!

— У 32-х поєдинках сезону «Ворскла» забила тільки 37 м’ячів. Чи не замало, як для третього призера?

— Ну, мало. Ви думаєте, нам не хочеться, щоби було більше? Є ж причини, напевно? Наприклад, ми не маємо бомбардира рівня поляка Левандовського. Намагаємося максимально використати наявний потенціал команди. З другого боку, 37 забитих м’ячів — п’ятий показник у Чемпіонаті, що непогано.

— Посеред весни у грі й результатах полтавців відбувся своєрідний перелом, за наслідком якого команда ніби переродилася: до нього були 0:10 у матчах із лідерами, після того — «бронзовий» спурт. Як усе пояснюється?

— Складно говорити об’єктивно. Хтось скаже, що це співпало з періодом, коли ми перевели тренування зі штучного поля на природне. А я би сказав, що в жодній із тих невдалих ігор — із «Зорею», «Шахтарем» і «Динамо» — ми не зуміли виставити основний склад. У нас коли вилітали Чеснаков, Шарпар, Чижов, їх фактично не було ким замінити.

— Напередодні другої участі в групі Ліги Європи виникає специфічне запитання — в якому місті та на якому стадіоні виступатиме «Ворскла»?

— Це запитання не до тренерів. Там же від УЄФА буде комісія — навіть комісії, у множині. Ось тоді, мабуть, і буде ухвалене остаточне рішення. Хочеться, щоби воно виявилося на нашу користь.

— З огляду на єврокубки, чи плануєте кадрове підсилення влітку?

— Сподіваюся, кадрове підсилення буде.

— Одна з особливостей Вашого колективу — переважання доволі вікових гравців. Це недолік чи навпаки — «козир»?

— Справді, у нас половина основи — ті, кому за 30. Скажу, що поєднання молодості й досвіду ще нікому не завадило. Головне, аби був баланс. Не всім це вдається — нам також.

— Останнє запитання — також про кадри: чому склад «Ворскли» так рідко поповнюється клубними вихованцями? І навіть ті, які пробиваються (наприклад, Одарюк), не поспішають позбуватися статусу «перспективних»…

— А давайте подивимося з такого боку: «Барселона», «Реал», «Баварія» вкладають величезні кошти в академії, але чомусь у їхніх складах мало своїх вихованців! Як це пояснити? У світі футболу мало клубів, які складаються переважно або виключно з тих, кого самі виховали… Ми всім даємо шанс і терпляче чекаємо. Хочеться, щоби ці «паростки» швидше розкривалися.