Чверть століття тому клуб із Сімферополя виграв перший чемпіонат незалежної України

СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦЯ: ЯК ЦЕ БУЛО

«ТАВРІЯ» — «ДИНАМО» — 1:0 (0:0).

21 червня 1992 року. Фінал чемпіонату України. Львів. +29С. Стадіон «Україна». 36 000 глядачів.

Арбітри: П’яних, Канана, Чорний (усі — Донецьк).

«Таврія»: Колесов, С. Шевченко, Турчиненко, Головко, Вишняускас, Воронезький, Опарин (Михайлус, 77; Єсін, 87), Алібаєв, Гетиков, Гладишев, Новиков. Тренер Заяєв.

«Динамо»: Мартінкенас, Лужний, Безсмертний (Матвеєв, 55), Алексаненков, Шматоваленко, Ковалець, Ю. Мороз, Заєць, Саленко, Беца, Шаран (Грицина, 75). Тренер Пузач.

Гол: С. Шевченко (75).

Попередження: Вишняускас (64).

«Таврія» — уже в історії!

Львів готувався до поєдинку відповідально. Навколо стадіону бажаючі могли вільно скуштувати шашлик із знаменитим львівським пивом, придбати сувенірну продукцію, котру оперативно виготовили до матчу, а то й просто відпочити на травичці. Привели до ладу і саму спортивну арену та трибуни. Останні у деяких місцях (маю на увазі «урядову» ложу) навіть перефарбували, що не додало позитивних емоцій тим, хто там сидів, оскільки фарба, кажуть, не встигла як слід висохнути.

Найпершим на поле вийшов заслужений майстер спорту СРСР Володимир Безсонов. Що мало свої наслідки. Тренер киян змушений був (не без задоволення) хвилин з двадцять роздавати автографи любителям футболу. З команд першими з’явилися кримчани.

Що пізніше теж, як уже відомо, мало наслідки.

З привітальним словом — одразу після звернення до учасників матчу Федерації футболу України, «Інфоспорту» та «Авалю» — звернувся мер Львова В. Шпіцер. Опісля чого Василь Іванович вручив усім футболістам пам’ятні сувеніри, виготовлені виробничим об’єднанням «Райдуга». А президент футбольного клубу «Карпати» І. Кобрин подарував голові Федерації футболу України В. Банникову точну копію призу, який наш тижневик вручить найкращому гравцю першого національного чемпіонату.

Матч…

Розпочався він (це для історії), втім, не о 17.00, як передбачалося, а на десять хвилин пізніше. І відразу ж атаками київських динамівців. Як сказав один колега, який летів з представниками столиці, кияни були «злі», і буквально горіли бажанням довести своє право на «перше золото».

Підмурком же успіху «Таврії» став її капітан Сергій Шевченко. Він не лише цементував оборону команди, а й будував атакуючі дії.

Вперше примірився до воріт Мартінкенаса хвилині на 19-й — м’яч після його удару просвистів над перекладиною. Але заявку Сергій зробив. Залишалося чекати розв’язки.

Правда, й кияни у футбол не розучилися грати. Навіть Алексаненков із Ю. Морозом, котрих терміново відкликали із «Динамо-2». Хлопці старалися. Особливо С. Заєць, який, як на мене, був найкращим у киян. Саме після його удару наприкінці першого тайму м’яч струсонув перекладину.

Взагалі ж моментів, які прикрашають матч, траплялося не так вже і багато — зустріч мала, як кажуть, «кубковий» характер. Долю її, чим ближче було до фінального свистка, мав вирішити навіть єдиний гол. Він і вирішив. І забитий був не з пенальті (по одному у ворота кожної з команд міг призначити головний арбітр П’яних), а з гри. Після розіграшу кутового все той же Шевченко спрямував м’яч у сітку «Динамо».

Після зустрічі щасливий — чого й не приховував, зрозуміло — Сергій скаже кореспондентові «УФ» прямо на полі: «Ну, нічого особливого. Я знав, що заб’ю, це у нас награна комбінація. Знаєш, скільки я таких забив?» На що ваш автор зауважив, що, мовляв, таких він ще, певно, не забивав і, видно, вже й не заб’є. Перший він і є перший. Що, знаєте, цілком розуміли і на трибунах стадіону «Україна». Львів’яни влаштували найпершому повнокровному чемпіонові України овацію, якої він і був гідний. І синьо-жовтий прапор у руках капітана «Таврії», який вручив йому один із уболівальників і який Шевченко гордо тримав, найкраще свідчив про те, що Україна — єдина, незалежно від того, де ти живеш — на півострові чи на материкові.

Після матчу вручали нагороди. Кубок — за перше місце. Вишивані сорочки Львівське об’єднання художніх виробів) — найкращим футболістам. Кубок — «Таврії». Сорочки — С. Шевченкові та О. Лужному.

А потім була і прес-конференція. На яку представники «Динамо» не прийшли. Зате був головний тренер «Таврії» А. Заяєв. Він і ділився враженнями.

— Я знав, що ми виграємо, — сказав Анатолій Миколайович. — Гравці виконали на 100% те, що я їм наказав напередодні. Взагалі ж програвати я не люблю. Навіть коли у основному складі немає чотирьох основних гравців, як у цьому матчі. Та й у армії я служив у Мукачевому, що зовсім недалеко звідси, — тому вважаю до певної міри себе «західняком», програвати ж удома тим паче не хочеться.

Кореспондент «УФ» запитав у В. Банникова, як він оцінює перипетії на футбольному полі.

— Я гри майже не бачив, — зауважив Віктор Максимович. — Моє завдання полягало в іншому — в тому, щоб цей матч відбувся. І відбувся на належному рівні, в тому числі — організаційному. Адже багато залежить від того, як ми представлятимемо Україну на між народній арені, в Кубку чемпіонів, зокрема. До речі, про Кубок. С. Шевченко сказав мені, що з ним усе буде гаразд, і Крим готовий сказати й там своє вагоме слово. Ось, правда, сам Сергій вирушає за кордон…

І ще. Віктор Банников сказав, що другий національний чемпіонат стартує, найімовірніше, 16 серпня. Хоча й можливі уточнення… (Юрій Бондар, газета «Український футбол» за червень 1992 року).

ТУРНІРНИЙ ШЛЯХ «ТАВРІЇ»

1 тур

06.03.1992

«Таврія» — «Торпедо» — 2:0

2 тур

10.03.1992

«Таврія» — «Шахтар» — 1:1

3 тур

18.03.1992

«Карпати» — «Таврія» — 0:2

4 тур

21.03.1992

«Темп» — «Таврія» — 1:0

5 тур

27.03.1992

«Таврія» — «Чорноморець» — 1:0

6 тур

30.03.1992

«Таврія» — «Евіс» — 1:0

7 тур

04.04.1992

«Металург» — «Таврія» — 2:2

9 тур

16.04.1992

«Нива» Вц — «Таврія» — 0:1

10 тур

19.04.1992

«Кремінь» — «Таврія» — 1:1

11 тур

25.04.1992

«Таврія» — «Нива» Вц — 4:1

12 тур

28.04.1992

«Таврія» — «Кремінь» — 3:0

13 тур

07.05.1992

«Таврія» — «Металург» — 2:1

15 тур

18.05.1992

«Чорноморець» — «Таврія» — 0:0

16 тур

22.05.1992

«Евіс» — «Таврія» — 1:2

17 тур

06.06.1992

«Таврія» — «Карпати» — 1:0

18 тур

09.06.1992

«Таврія» — «Темп» — 6:0

19 тур

14.06.1992

«Торпедо» — «Таврія» — 1:1

20 тур

17.06.1992

«Шахтар» — «Таврія» — 0:0

Матч за 1-е місце

21.06.1992

«Таврія» — «Динамо» — 1:0

ТУРНІРНА ТАБЛИЦЯ ГРУПИ «А»

Примітка. Згідно з тодішніми правилами, за перемогу нараховувалися два очки, а не три.

ОПТИМАЛЬНИЙ СКЛАД «ТАВРІЇ»

ЗАМІСТЬ ПОСТСКРИПТУМУ

На превеликий жаль, повного відео матчу «Таврія» — «Динамо» поки не знайдено. Зате кілька років тому в Інтернеті з’явився цілий другий тайм, який можете переглянути за цим посиланням:

На фото: коло пошани «Таврії» на львівському стадіоні «Україна»; з призом чемпіона — голкіпер Олег Колесов.