Захисник-півзахисник «Зорі» ще раз пригадує «запорізький трилер», коментує свій показник ударів по воротах і пояснює, чому його не викликають у збірну

— Артеме, від епохального матчу з «Динамо» минув майже тиждень, але ніхто не може забути його…

— Чесно кажучи, в мене залишися двоякі відчуття. З одного боку, після першого тайму ми «горіли» — 0:3, проте наприкінці зустрічі й виграти могли. Тому було враження, що більше втратили два очки, ніж здобули одне.

— На прес-конференції журналісти запитували Юрія Вернидуба, що він казав підопічним у перерві матчу. І ніхто не поцікавився тим, із якими словами наставник звернувся до команди після фінального свистка…

— Подякував. Іще сказав, що ми справді мужики, й заслуговуємо того банера, який вивісили фанати команди на трибуні. Насправді Юрій Миколайович доволі спокійно поводився.

— У тому ж матчі Ви кілька разів били по воротах, довівши загальну кількість ударів до 12-ти. А це — один із найкращих показників у «Зорі», що дивно…

— …Бо я футболіст оборонного плану? Так саме виходить. Якогось конкретного завдання — часто бити по воротах — Вернидуб переді мною не ставить.

— Скільки вихідних отримала команда після «неділі ім. 4:4»?

— Три дні відпочивали. Вже в четвер зібралися на базі й провели перше тренування.

— Під час паузи в Чемпіонаті «Зоря» обмежиться внутрішньою двосторонкою, тоді як більшість клубів УПЛ запланували спаринги…

— Розумію, про що Ви: чи не зіб’ємося з ігрового ритму? Це більше запитання до тренерського штабу. Як на мене, така практика — нормальна. Зазвичай ми так і робимо під час «вікон» у чемпіонаті.

— Сьогодні, коли триває черговий раунд відбіркових матчів різних турнірів для збірних, а деяких партнерів немає в клубі, чи не навідує Вас сумне відчуття — мовляв, чому мене не викликають?

— Ну, а що я можу зробити? Значить, поки не заслуговую, і є виконавці, сильніші за мене. Значить, є стимул для зростання! Так, я бачу, що хлопці із «Зорі» відбули до юнацької, молодіжної, національної команд України… Сподіваюся, колись настане й моя черга.