Нападник «Десни» розповідає про особисті стимули, мрії та сподівання на (найближче) майбутнє

— Денисе, у 2016–2017 роках Ви виступали за «Зорю». Чи створив для Вас цей факт додатковий стимул напередодні матчу з луганцями?

— Звичайно. Я був у «Зорі» майже півтора року, мало грав, не зміг там закріпитися. Тому мав бажання показати себе з найкращого боку в Запоріжжі. Радий, що забив м’яч.

— На Вашу думку, що стало передумовою вражаючого факту: за 90 хвилин підопічні Юрія Вернидуба жодного разу не поцілили у ворота?

— Два фактори. Перший — єврокубки: напередодні «Зоря» провела дуже складний поєдинок із «РБ Лейпциг», грала в меншості, що забрало в луганців багато сил. Хоча, звичайно, ми в цьому не винні! Другий фактор — основний, на мою думку, — дії наших захисників, які дозволили супернику створити півтори моменти за весь матч.

— Однією з ознак стилю «Десни» часів Олександра Рябоконя є намагання грати через пас, дорожити м’ячем. Виникає враження, що ця манера не дуже ефективна в зустрічах із командами, які застосовують контратаки й довгі передачі в напад (приклад — недавнє протистояння з «Олександрією»).

— Знаєте, минулого сезону, коли ми виступали в Першій лізі, всі суперники грали проти нас однаково: відтягувалися назад і контратакували. Всі! Й нам щоразу доводилося розкупорювати глуху оборону. Проте в УПЛ рівень значно вищий, і тому не завжди виходить. Ми ж справді граюча команда, нам подобається все робити через пас. Думаю, і глядачам таке більше подобається, ніж спостерігати за оборонними колективами.

— Ваша команда набрала сім очок у шести матчах сезону. Є фахівці, які вважають, що, з огляду на склад, ця кількість балів не достатня.

— Я теж вважаю, що могли набрати більше. Наприклад, із «Чорноморцем» мали брати мінімум нічию, а з «Карпатами» — вигравати. Сподіваюсь, у майбутньому не будемо губити «своїх» очок.

— Про майбутнє — найближче: «Олімпік»…

— Останнім часом мене в місті часто запитують: «Коли «Десна» вперше виграє вдома?» Дуже хочемо, щоби це сталося наступного туру, й ми порадували чернігівців!

— Ви народились у Чернігові й виховані у структурі «Десни». Чи можна говорити про те, що «втілили в реальність мрію дитинства»?

— Коли мені було сім-вісім років, я подавав м’ячі на нашому стадіоні під час матчів Другої ліги. Тоді стадіон ім. Ю. Гагаріна часто заповнювався під зав’язку, і мене навідувала думка, що в майбутньому я тут хочу грати, а не подавати м’ячі. Сьогодні радий, що зробив свій внесок у історію клубу, який разом зі мною пробився в УПЛ.

— У «Десни» велика конкуренція в атакувальній ланці: крім Вас, є Дмитро Хльобас, Олександр Філіпов і Олександр Ковпак. Після стартових турів багатьом здалося, що дуету Хльобас — Філіппов немає альтернативи…

— Конкуренція — завжди добре. Якщо партнер у чомусь сильніший за тебе, ти намагаєшся дотягнутися до нього, стати кращим. У перших турах я не виходив на поле, потім у двох матчах зіграв і забивав. Потім усе може змінитися. Головне — бути готовим використати шанс, наданий тренером.