Голкіпер «Ворскли» коментує свої цифрові показники й окреслює завдання на сезон

— Богдане, в сезоні минуло 9 турів Чемпіонату й один у Лізі Європи. Як оцінюєте свої виступи?

— Ніколи таким не займався і зараз не буду. По-перше, це краще робити після закінчення сезону. По-друге, хай таким займаються спеціалісти й експерти збоку.

— Справа в тому, що, як свідчить система InStat, Ви регулярно маєте хороші цифрові показники. Наприклад, у матчі із «Зорею» сім разів грали на виходах і всі сім — вдало! Для нашої воротарської школи то справжній парадокс!

— Вважаю, цього компоненту мене навчили ще в дитинстві мої тренери. Почалося з Юрія Федоровича Сусли, котрий на тренуваннях учив нас дострибувати до найвищих гілочок дерев. Потім Володимир Олексійович Журавчак придумав для нас такі вправи: прив’язував до шнурка м’ячі, а ми мали дотягуватися. І так вийшло, що відтоді я люблю переривати верхові подачі.

— Іще один показник: упродовж матчу із «Зорею» Ви віддали 27 пасів ногами, з яких 22 точні. Опрацьовуєте цей елемент на тренуваннях?

— Звичайно, наставники «Ворскла» роблять на цьому акцент. Я взагалі вважаю, що недопрацював у дитинстві в цьому плані — тоді нас такому не вчили. Тепер це вилазить боком.

— Що логічно: лише на початку 1990-х голландець Едвін ван дер Сар почав активно використовувати в грі ноги, а до того вважалося, що кіперам то не потрібно!

— Правда. Добре пам’ятаю, як нас учили: захисник може грати в кілька дотиків, а воротар — максимум в один, швидко вибиваючи м’яч у поле. Казали, мовляв, якщо кіпер довго тримає м’яч ногами, це діє на нерви тренеру.

— Остання цифра з Вашого минулотурового доробку: один сейв — багато чи мало?

— У контексті нашої команди — норма. Ми ж будуємо гру від оборони, коли суперник атакує, наш захист починається з центрфорварда Юрія Коломойця. Тобто мої партнери бережуть мене.

— Після, м’яко кажучи, не зовсім вдалося старту «Ворскла» непомітно наблизилася до лідерів. Хочете повторення «бронзи» сезону-2017/18?

— Завдання на Чемпіонат насамперед залежать від самих футболістів. Ми, в колективі, постійно спілкуємось і самі знаємо, на що здатні й чого хочемо. Зрештою, минулого сезону було так само.

— Наступний Ваш суперник у Чемпіонаті — «Десна». Чернігівці — одна з найнестабільніших команд сезону…

— Очікуємо передусім складної гри. Нестабільність суперника навряд чи можна назвати позитивом: добре пам’ятаємо, як «Десна» поклала на лопатки «Маріуполь». Те, що це добротна команда, показав наш товариським матч із нею під час недавнього «вікна» в сезоні.

— Минуло вісім днів від зустрічі в Лондоні. Як оцінюєте її зараз і на що «Ворскла» може претендувати в ЛЄ?

— Справді, емоції вляглись, але захоплення від міста, стадіону, суперника залишиться на все життя… Що можу сказати? Хочемо порадувати людей і показати себе з найкращого боку. Маємо певні труднощі, зокрема, вилетів Сандро Кобахідзе, а у нас і так мало футболістів із міжнародним досвідом. Словом, матчі покажуть…