Півоборонець «Маріуполя» — про корисність останнього спарингу, специфіку тактичних схем і відомого родича

— Олександре, під час паузи в Чемпіонаті Ваша команда провела вдома спаринг із «Ярудом» і виграла 6:1. Наскільки корисний був цей матч?

— Дуже корисний. По-перше, потрібно було зіграти для підтримання форми. По-друге, отримали хорошого суперника: там і молоді футболісти є, і ветерани. Вони нас, можна сказати, здивували своїм рівнем — намагалися грати в комбінаційний футбол.

— Після зустрічі Олександр Бабич сказав, що в обох таймах відпрацьовував суто атакувальні схеми. Чому? Здається, з цим у команди проблем немає, їй би пропускати менше…

— Бо ми так завжди намагаємося грати — через контроль м’яча, через комбінації, не закриваючись. Тому й відшліфовували, доопрацьовували те, що не вдалося раніше.

— Про те, що «не вдалося»: чому «Маріуполю» притаманна нестабільність? Чому можете впевнено перемогти «Зорю» й не менш упевнено програти «Десні»?

— Нестабільність у нас лише в рахунках, у результатах, а гру, на мою думку, завжди показуємо хорошу. Просто не завжди вдається реалізувати її в потрібний результат. Іноді, до речі, просто не щастить.

— Існує думка, що нинішній «Маріуполь» (цитата): «Заручник тактичної схеми гри в центрі півзахисту». Мовляв, отой обернений трикутник призводить до того, що, коли хтось із центрхавів обрізається, а вінгери не встигають підстрахувати, йдуть пропущені голи…

— Тут складно все пояснити за раз… Ми по-різному граємо, вміємо по-різному діяти, відпрацьовуємо все на тренуваннях. І немає у нас лиш одного опорника — якщо на це натякаєте, ну, принаймні я так бачу. Ще раз: уміємо використовувати різні варіанти. Наприклад, у нас флангові футболісти — як оборонці, так і півзахисники — не завжди грають високо, підстраховувати вони зазвичай устигають.

— Іще про схеми й тактику: прийшовши в Маріуполь, Олександр Бабич спробував перевчити команду на гру з трьома центрбеками, потім від цього відмовившись. Чому?

— Хто сказав, що відмовився? Може, в майбутньому повернемося до цієї моделі. Ми спробували, «протестували» в матчах і поки не використовуємо. Поки що.

—Наставник «Дніпра-1» Дмитро Михайленко заявив: специфіка цієї схеми в тому, що вона вимагає довгого звикання.

— Може бути. В принципі, будь-яка нова модель гри вимагає звикання. Крім того, нагадаю, це насамперед рішення тренерів.

— Про минулий тур: які думки викликала зустріч у Києві, пам’ятаючи про стартові 20 хвилин? Про те, що «Маріуполь» мав перевагу, про стійку після удару Ігоря Тищенка…

— Різні думки навідували, дуже різні… Наприклад, така: відкрий ми тоді рахунок, хтозна, як би все склалось… Я переконаний: вирішальним для нас став навіть не другий пропущений, а третій, при 0:2 ми створили момент, а вже потім, як кажуть, посипалися… В будь-якому разі, гру ми, вважаю, показали гідну.

— Чому за рахунку 0:1 команда не закрилась і не спробувала один раз зловити «Динамо» на контратаці? Взагалі: чому «Маріуполь» часів Бабича ніколи не закривається, навіть із сильнішими суперниками?

— Бо ми передусім хочемо грати у футбол! Завжди. І коли, як не з «Динамо» на виїзді, показати те, що дотримуємося своїх принципів побудови гри? Обрали модель і дотримуємось її.

— Так буде і з «Ворсклою» — можна сказати, командою-антиподом?

— Звичайно. З ними завжди складно грати. Наша перевага — їхній складний графік, те, що вони мають пам’ятати про єврокубки.

— Наостанок запитання «дещо з іншої опери»: років 10-15 тому в Україні виступав сильний футзаліст Олександр Піхальонок. Родич?

— Це мій батько! Він багато де грав, наприклад, за футзальний «Шахтар». Спортивні гени передалися…