Півзахисник «Динамо» відверто говорить про різні теми

— Віталію, в рейтингу InStat Ви на вершині серед опорників 19 туру. За часів Олександра Хацкевича Ви поступово адаптувалися до цієї позиції. Втім, так виглядає збоку, а як насправді? Чи комфортно в амплуа руйнівника?

— Давно комфортно. Я ж, у принципі, починав у «Динамо» на цій позиції. Потім В’ячеслав Вікторович Грозний використовував мене на лівому фланзі півзахисту, на правому. Потім, після повернення в Київ, Сергій Станіславович Ребров знову поставив мене в центр поля.

— «Центр поля» — поняття розтяжне. Сергій Ребров, як можна пригадати, бачив Вас більше атакувальним хавом. Здається, як і Олег Блохін…

— При Олегові Володимировичу Блохіні я майже не грав. Виходив на 5-10 хвилин. То було його право — не ставити мене… Я вважаю, що є гравцем середини поля: можу зіграти тут у широкому діапазоні.

— Про поточні справи. Другу частину чемпіонату кияни почали з розгромної перемоги над «Зорею». Є думка, що луганців підвела не стільки відсутність офіційних матчів, скільки те, що в Туреччині команда звикла до інших полів…

— Цілком не погоджуюся з такою оцінкою! По-перше, ми просто переграли їх, мали на полі кращий вигляд. По-друге, про «інші поля»: ми ж готувалися в Іспанії, там газони набагато кращі, ніж у Туреччині, а до понеділка зіграли тільки одну гру в Україні — другу з «Олімпіакосом». Тобто мали перед луганцями зовсім невелику перевагу.

— Про особисті показники. Згідно з підрахунком InStat, у зустрічі із «Зорею» Ви жодного разу не порушили правила. Для опорника це — вражаючий показник!

— Я ж не грубий гравець і ніколи таким не був. Багато років тому один наставник сказав мені: «Для того, щоб успішно грати в середині поля, не треба весь час бігати, стрибати вперед ногами на суперника, бити когось по шиї — треба вміти «читати» гру, прораховувати дії суперника». Ось чого я прагну. Намагаюся вгадати, що зробить опонент. Хоча виходить не завжди.

— Ще одна показова цифра: 49 точних передач із сумарних 55-ти. Тобто 89% точності! Валерій Васильович Лобановський казав: «Хороший футболіст — той, у кого брак у передачах не більше 20%».

— (Сміється.) Я не знаю… Колись вирішив для себе: показники InStat та подібні — хороша річ, але після сезону. Під час — ні. Для мене, принаймні. Бо як виходить: маю хороші цифри — починаю думати, мовляв, от я молодець! Показую погані показники — засмучуюся. От коли завершується сезон, можна підійти до головного тренера і про все поговорити, в т.ч. про індивідуальну статистику.

— У «Динамо» так можна? Підійти до наставника з розшифровками своїх показників?

— Хоч щодня! І поговорити можна не тільки про свою статистику — про будь-що. Наприклад, про те, чому не виходиш на поле.

— Остання цифра InStat: сім виграних єдиноборств із 10-ти — для опорника це багато чи не дуже?

— Справді — недостатньо. Для опорника достатньо — 10 із 10-ти. Бо якщо тричі програв, значить, тричі пропустив атаку.

— З Вашого дозволу, ще трохи розвинемо тему амплуа: погоджуєтеся з думкою, що одна з проблем нинішнього «Динамо» — відсутність «класичного» опорного хавбека?

— Що означає «класичний»?

— Умовно кажучи, «типаж Дженнаро Гаттузо». Тобто футболіст із чудовими фізичними даними, «двосердечний», жорсткий, навіть грубий, орієнтований переважно на оборону. «Дуболом», одним словом.

— Ось коли такий гравець у нас з’явиться, тоді побачимо, не вистачало нам його чи ні! Ви ж подивіться, які сьогодні опорники: Тоні Кроос, Серхіо Бускетс, навіть Каземіро — тендітні, худі, на «дуболомів» не схожі… Або візьмемо нинішній «Челсі»: ще недавно опорником там був Н’Голо Канте, а сьогодні — Жоржиньо, футболіст того формату, що й згадуваний Бускетс.

— До речі, про «Челсі»: знаєте, що на «Олімпійський» уже продали майже 60 тисяч квитків?

— Зустрічав приблизно таку цифру, але до цього матчу ще два тижні, ми думаємо про наступного суперника.

— Ним буде «Десна», яка почала ігровий рік перемогою над «Арсеналом-Києвом», при цьому показавши нехарактерну для себе гру без довгого розіграшу м’яча. Чим чернігівці можуть здивувати в суботу?

— Я не знаю, чесне слово… Як ми готуємося до кожного поєдинку? Тренери вивчають суперника на основі кількох останніх матчів, відповідно обирають тактику. Але часто виходить так, що якась команда в більшості зустрічей грає в певному стилі, а на нас іде з іншою тактикою. Можуть виставити п’ятьох-шістьох людей в обороні або навіть більше. Часто доводиться переходити на інший план уже під час матчу.

— Слід сказати, що за два останні сезони таке — умовно кажучи, зміна плану на гру після стартового свистка — з «Динамо» трапляється часто. Правда, в іншому ракурсі… Особливо це стосується єврокубків. Навіть сформувався стереотип: якщо в першому таймі кияни не пропустять «дурня», майже напевно виграють… Чому так?

— Бо команда молода. Який у нас середній вік? 24 роки, може, трохи більше… Хіба можна очікувати стабільності? Тому її й немає… Ми ростемо, це процес не одного дня… Інколи, до речі, просто не вистачає удачі…