Півзахисник «Чорноморця» розповідає про останній матч одеситів, турнірне становище команди та молодіжний мундіаль

— Миколо, що відчуває колектив, який вирвав перемогу 4:2, поступаючись 1:2?

— Ми дуже раді. Й тому, що взяли три очки, а перемога нам була дуже потрібна, й тому, що проявили характер, билися до кінця.

— Більшість експертів топ-футболістом матчу визнала Арні Вільхамссона. Втім, дехто особливо відзначив Вас, окрім іншого, звернувши увагу на те, як Ви «пахали» на полі.

— «Пахала», на мою думку, вся команда, інакше не було би такої вольової перемоги. Краще про мою гру розпитайте в наставників… Про Арні — він, звичайно, молодець, двічі забив у настільки важливому матчі. Але, повторюся, всі старалися, інакше не виграли би.

— Що сталося наприкінці матчі з ногами? То так далися взнаки 11 відбіганих кілометрів?

— Мабуть… Я зробив забіг, забив м’яч, почав радіти, а потім відчув, що вже й іти не можу. Судома схопила.

— Яка роль у перемозі замін, здійснених Ангелом Червеноквим? Здається, саме після них усе для «Чорноморця» закрутилося з подвійною швидкістю.

— Так і було: наш наставник точно відчуває гру, він зробив саме ті заміни у потрібний час. Після цього в матчі відбувся перелом на нашу користь.

— Влітку-восени минулого року найкращим футболістом одеситів був, імовірно, Артем Чорній, однак 2019 року він майже не грає. Чому?

— Це не до мене запитання. Від себе скажу, що у нас зараз хороша конкуренція, на поле виходить той, хто краще готовий.

— Із другого боку, навіть перемога у Чернігові не дуже покращила турнірне становище Вашої команди…

— Ми готові до подальшої боротьби. Розуміємо, що Одеса — велике місто, яке заслуговує мати команду УПЛ. Хочемо довести право «Чорноморця» виступати тут.

— Відходячи від теми клубного футболу: сьогодні стало відомо, що Вас викликали на участь у молодіжному чемпіонаті світу — Єдиного з футболістів «Чорноморця». Таким чином Олександр Петраков продовжує Вам довіряти?

— За що я йому дуже вдячний — уперше він мене викликав іще в юнацьку збірну. Радує те, що в Олександра Васильовича чіткий підхід: якщо футболіста викликають, на його покладають сподівання, значить, він буде грати. Очікую чемпіонату світу й знаю, що в будь-якому разі отримаю позитивні емоції.

— Якщо чесно, довелося почути думку, що українській команді буде складно в компанії США, Нігерії та Катару…

— А коли ми вийшли у фінальну частину чемпіонату Європи — багато хто вірив у нас? А ми третє місце взяли! Будемо боротися і доводити своє право на участь у такому турнірі.