Півзахисник «Ворскли» — про труднощі адаптації в Полтаві, латвійську специфіку та налаштування на наступний матч

— Артеме, після тривалої смуги невдач полтавці вже в третьому матчі поспіль набирають очки. Чи можна зробити остаточний висновок, що криза минула й команда адаптувалася до бачення нового тренера?

— Сподіваюся, так. Із кожним днем відчуваємо, що краще розуміємо вимоги, звикаємо до всього. Наприклад, до нових комбінацій. Все краще й краще взаємодіємо як на тренуваннях, так і на полі, освоюємо нові ігрові компоненти.

— До речі, про нового наставника й новий стиль. Зовні видається, що за часів Віталія Косовського «Ворскла» почала грати більше через м’яч і, як казав класик, у «горизонтальний футбол». А як виглядає «перебудова» зсередини?

— Так воно і є насправді. Зараз намагаємося грати в зовсім інший футбол: застосовуємо короткі передачі, нам постійно кажуть, що треба дорожити м’ячем, не пасувати його абикуди. Набагато менше використовуємо довгі передачі, все активніше граємо через короткий пас, навіть виходячи з оборони.

— Ви з’явились у Полтаві влітку, дебютували в команді в першому ж матчі сезону, однак по-справжньому основним стали тільки 2019 року. З чим пов’язаний настільки тривалий процес становлення?

— Є різні тренери, у них різні тактики. А ще бувають різні тактики під матчі. Очевидно, до якихось тактичних моделей я не підходив, тому не грав. За час праці Василя Сачка частіше виходив на заміну — значить, він так бачив мене. Сьогодні я вже основний. Іще раз повторю: різні тренери — різні матчі — різні тактики.

— Сьогодні триває голосування за найкращого футболіста місяця в УПЛ, де Ви серед номінантів, причому з непоганими показниками. Що для Вас таке визнання?

— Приємно, звичайно, але не скажу, що надаю цьому якогось особливого значення.

— Зустрічі з «Десною» та «Чорноморцем» Ви провели яскраво, чого не скажеш про поєдинок із «Олімпіком». Про це, зокрема, свідчить статистика InStat, де в реєстрі атакувальних хавбеків Ви на передостанньому місці…

— Матч від матчу відрізняється. Справді, з «Десною» і я й уся команда виступили добре, з «Олімпіком» уже грали більше під впливом втоми. А щодо даних різних статистичних систем — більше орієнтуюся на те, що каже тренер і що бачу сам на полі.

— До повернення в Україну Ви півтора року виступали в Латвії. Можете розповісти про тамтешні футбольні реалії?

— Залишилися приємні спогади. Так, рівень чемпіонату не дуже високий, але загалом турнір цікавий, зі своєрідним регламентом. Тим паче ми стали чемпіонами, що назавжди запам’ятовується.

— Як пояснити такий парадокс латвійського футболу: за останні п’ять років припинили існування кілька тамтешніх грандів? Зокрема, знаменитий «Сконто», який колись на рівних грав із «Барселоною».

— Складно сказати, тим паче я вже рік живу в Україні… Приблизно ситуація виглядає так: є п’ять-шість стабільних ФК, більшість із Риги, на них усе й тримається.

— Наступного туру «Ворскла» зустрінеться з «Карпатами». Інтрига в тому, що Ваша команда завершила смугу невдач, натомість львів’яни саме загрузають у ній…

— Ми з ними завжди складно грали, а цього року взагалі — погано. Оті домашні 0:4 ще довго буде пам’ятати вся команда. Треба виправляти статистику. Цікавий буде матч.