Захисник «Ворскли» розповідає про Чемпіонат Узбекистану, свій фізичний стан і позиції на полі

— Володимире, наскільки складне турнірне становище Вашої команди позначається на самопочутті футболістів?

— Усі переживають. Працюємо з подвійною віддачею. Але сказати, що є якась психологічна яма — це буде неправда.

— «Ворскла» з появою Віталія Косовського намагається практикувати загалом не дуже характерний для України стиль із короткими пасами. Чому це перестало давати результат?

— Я не думаю, що проблема у стилі. Нам просто не щастить із результатами. А після того, як кількість невдач стала великою, з’явилася певна нервозність, переживання за результат. Додали негативу дві великі поразки в матчах із «Динамо» і «Шахтарем».

— Упродовж теми стилю: у багатьох склалося враження, що під осінь «Ворскла» стала грати інакше.

— В тренувальному процесі жодних змін не сталося. Просто на полі може виходити по-різному. Крім того, є інші фактори, які впливають. Наприклад, зрозуміло, що з «Шахтарем» грати через короткий пас дуже складно. А, припустімо, в матчі з «Маріуполем» свій вплив залишила погода — дощ.

— У стартових матчах сезону Ви були, мабуть, «найсвіжішим» футболістом полтавців. Потім таке враження вже не виникало, й дехто це пов’язує зі схемою чемпіонату Узбекистану — «осінь-весна»: мовляв, під кінець літа Ви саме переживали пік фізичної готовності.

— Я би не проводив такий зв’язок. Насправді в усьому світі готуються однаково: зимові збори — акцент на «фізиці», літні — на тактиці й техніці. Крім того, я повернувся в Україну не посеред сезону в Узбекистані, а тоді, коли там була пауза. Взагалі «фізика» — таке явище, яке можна «нагнати» за три дні.

— Розповіжте про країну, де перед тим виступали, та її футбольну лігу.

— Від людей там головне враження — доброзичливість. А Чемпіонат у них, порівняно з нашим, відкритіший і емоційніший. У кількох клубів великі фінансові можливості, інші приблизно рівні. Зараз там на передові ролі знову повернувся «Пахтакор».

— В усіх попередніх командах Ви грали на двох позиціях — центрального й правого захисника. Косовський бачить Вас фланговим оборонцем. Де грати комфортніше?

— На обох позиціях. У Макіївці я грав правого, у «Гірнику» було 50х50, флангового або центрального. Прийшовши у «Ворсклу», постійно закриваю позицію правого захисника.

— Є думка, що Ви не до кінця розритий футболіст — мовляв, не використовуються Ваші навички бити штрафні удари й віддавати «перший пас».

— Щодо штрафних: очевидно, це враження з’явилося, бо в Першій лізі я три так забивав м’ячі. Взагалі кожен тренер бачить функції футболіста по-своєму й розкриває їх.

— Наступний матч «Ворскли» з «Олімпіком» значною мірою буде визначальним для полтавців.

— У нас зараз усі матчі визначальні. З «Маріуполем» був якраз такий. Ми в кожній грі хочемо виграти, але тепер для нас перемога — те, чого обов’язково треба досягти.

Фото прес-служби ФК «Ворскла».