Півоборонець «Олександрії» розповідає про те, чим команда займається на перших зборах і чим визначальний особисто для нього поточний сезон

— Василю, зимові свята майже закінчилися. Де були?

— До Нового року із сім’єю їздив у ОАЕ, а Різдво ми провели вдома.

— Відпочинок завершився, «сіра буденність» повернулась. І от парадокс: пізніше за «Олександрію» в Туреччину полетить лише «Арсенал-Київ». Чим це можна пояснити?

— Дуже просто: кліматичними умовами плюс особливостями підготовки. Перший етап зборів — і так у будь-якій команді — це майже всуціль бігова робота, «фізика». Для цього достатні наші умови — можна й по снігу бігати. А от для роботи з м’ячем потрібне якісне поле, не штучне, як у нас, плюс до того — тепла погода. От для цього ми й полетимо в Туреччину. І, як я зрозумів, пізно полетимо — пізно прилетимо назад, і одразу на матч із «Шахтарем».

— «Олександрія» вже має двох новачків — Дениса Дедечка та Валерія Лучкевича. Чи існує ясність, де саме на правому фланзі гратиме останній — у захисті чи півзахисті?

— Ні, такої ясності немає й не може бути наразі. Повторюся: весь тренувальний процес сьогодні — фізичні вправи й біг. Тільки тоді, коли будемо в Туреччині, стане зрозуміло, хто де гратиме.

— Ваша команда вперше в історії зимує так високо в таблиці. Чи є ризик появи «зіркової хвороби»?

— Думаю, ні. По-перше, ми ще нічого не досягли. По-друге, вік: «зіркова хвороба» властива молодим футболістам, а у нас досвідчена команда, кістяк якої — 26-30-річні гравці.

— Чудовий 2018-й для «Олександрії» закінчився «ложкою дьогтю» у вигляді домашньої поразки від «Львова»…

— Неприємно, звичайно, що так вийшло. Але це ж футбол, в якому ніколи не знаєш, де знаєш і де загубиш. Головне те, що впродовж року ми провели велику роботу, яка дала результат.

— Одним із «мінусів» осені став ранній виліт із Кубка, ще й такий: в Одесу полетіла команда U-21…

— То було рішення тренерського штабу. У нас, мабуть, поки немає відповідної лави запасних для боротьби в кількох турнірах. Окрім того, якби обставини склались інакше, в Одесі грала б основа, просто перед тим у нас був тривалий переїзд до Маріуполя, після кубкового матчу чекав тур у Чемпіонаті, тому тренерам довелося вирішити так, як вони вирішили.

— Для Вас цей сезон, імовірно, визначальний у кар’єрі — чи не вперше Ви не футболіст основи «Олександрії»…

— Розумію… Те, що я не основний, сталося не через непрофесіоналізм чи тому, що «знизив вимоги до себе». Ні. Причина в травмах. То ребро зламають, то Марлос «переїхав» (розумію, що не навмисне, та від цього не легше). Лікуюся — виходжу на поле — отримую травму — знову лікуюсь… І так увесь сезон. У принципі, я й досі все не вилікував… Що ж, треба працювати, вірити у себе й дивитися вперед.