Крайній захисник «Ворскли» розповідає про гру минулого туру, аналізуючи специфіку нинішнього стилю полтавців

— Ігорю, матч Вашої команди зі «Львовом» став, мабуть, найдраматичнішим у турі. Як переживали його ізсередини?

— Видихнули, бо нарешті здобули перемогу. Всі дуже раді, довго чекали на виграш, працювали заради цього. Хоча ніякої ейфорії немає й близько.

— Едін Шехіч перебував на «хмарах радості» від свого дуплету?

— Насправді все було скромно. Ні Шехіч, ні Артур, який віддав дві голеві передачі. Вважаю, вся команда зробила внесок у виграш і заслужила на скромну радість.

— Три поєдинки «Ворскли» в поточному сезоні були дуже різні: із «Зорею» полтавці, рано пропустивши, фактично 90 хвилин «возили» суперника; з «Десною» грали не так активно; зі «Львовом», склалося враження, на полі був паритет і нічия виглядала логічною…

— Це ж футбол, у цьому й уся суть гри, що вона жива і матч на матч не схожий. Із луганцями у нас було дуже багато моментів, ми мали вигравати. З чернігівцями, справді, створили не так багато, але моменти були, нічию могли вирвати. В останній зустрічі, крім двох забитих м’ячів, могли забити ще кілька. Не знаю, як буде з «Дніпром-1». І ніхто не знає.

— Із появою Віталія Косовського команда радикально змінила стиль гри. Чи не єдиний його «мінус» у тому, що полтавці стали більше пропускати, бо частіше помиляються. Зі «Львовом» це було дуже помітно.

— Що я можу сказати? Помиляємося, це правда. Треба грати ретельніше, акуратніше, уважніше. Сподіваюся, за якийсь час будемо грати дисциплінованіше.

— Промайнула думка, що 3 тур був «воротарським» — у плані кількості помилок…

— Усі помиляються. Переконаний: якщо зіставити матчі, в яких Сашко Ткаченко «витягував» команду, й ті, де в нього були помилки, значна перевага буде на користь першого типу ігор.

— Іще про новий стиль: помітно, що, пропускаючи або програючи, «Ворскла» ніби переходить на «план Б». Чи правильне таке враження?

— Справа не в тому. Немає такого: «план А», «план Б», «план В». Просто коли рахунок стає для нас несприятливим, ми автоматично починаємо грати агресивніше, більше на атаку… Чого насамперед хоче від нас тренер? Якщо втрачаємо м’яч, зобов’язані якомога швидше повернути контроль над ним і почати атаку. Ми постійно вчимося. Думаю, загалом зрозуміли, що вимагає від нас наставник. Однак Віталій Владиславович хоче більшого, показує нові прийоми, нові схеми в атаці. Нам потрібен час, аби все це освоїти.

— Ваш наступний суперник, «Дніпро-1», проводить нерівний сезон: «Олімпік» вони впевнено виграли, із «Зорею» ледве витягли нічию, «Десні» вдома поступилися…

— Не знаю, як буде з нами. Це дуже хороша команда, яка просто пролетіла Другу й Першу ліги. Недавно ми грали з ними спаринг і могли пересвідчитись у їхній силі. Поки не було розбору суперника, однак упевнений, що на тижні нам усе роз’яснлять.