Тернопільська фантастика

Готуючись до фіналу Кубка України, «Ворскла» приїхала в Тернопіль без головного тренера й молодіжним складом. Керував полтавцями Віталій Косовський, і його підопічні стали співучасниками одного з найпрекрасніших матчів поточного сезону.

Вже на початку, відкривши рахунок, гості показали, що є «хлопчиками» за віком, але за грою – аж ніяк не «хлопчиками для биття». Діючи надзвичайно грамотно, продумано, сучасно (через пас), полтавці поступалися досвідченішим львів’янам тільки у володіння м’ячем – і більше ні в чому. Як наслідок – до перерви ми фактичного не побачили голевих епізодів у господарів поля.

По перерві, однак, здалося, що досвід і клас таки візьме своє: у «Львова» пішли моменти, відтак команда Георгія Цецедзе провела два м’ячі.

Найдивовижніше те, що в цей час гру «Ворскли» не назвеш гіршою, ніж у першому таймі: все ті ж продуманість, спокій, упевненість у собі, комбінаційний стиль, уміння взяти ініціативу на себе, небоязнь тримати м’яч, а ще… «незіпсованість», притаманна молодим футболістам (зокрема, полтавці не симулювали й не сперечалися з арбітром…).

І ось завершення гри, кутовий, відтак: навдивовижу зрілі дії «Ворскли», серія передач, іще одна позиційна помилка оборонної ланки «Львова» – 2:2! Понад те: в компенсований час полтавці вчотирьох (!) вийшли на одного захисника й воротаря «Львова», однак – досвід є великою силою…

За наслідком настільки емоційного матчу хочеться акцентувати дві речі. Щодо «Львова» – це висококласна команда зі сплавом бразильських та українських гравців (із-поміж останніх відзначимо Ярослава Богунова, який провів видатний поєдинок). Щодо «Ворскли» – побажаємо цим хлопців хорошого футбольного майбутнього: вони мають для цього все.

Фото прес-служби ФК «Ворскла».