Наставник «Маріуполя» коментує сезон і деякі кадрові моменти, розповідаючи про улюблену тактику

— Олександре Олександровичу, четверте місце сезону 2018/19 є повторенням клубного рекорду. І для Вас як тренера це поки що найвище досягнення. Є відчуття «радості від добре виконаної роботи»?

— Нам відомо, що вище четвертої позиції клуб іще не піднімався. Якби про це нам сказали після п’ятого туру, коли ми мали небагато очок, дуже би зраділи. Але тепер є відчуття, що могли замахнутися на більше. Навіть проста статистика показує, що на ІІ етапі набрали більше очок, аніж «Олександрія», тобто втратили своє раніше, з командами нижньої частини таблиці.

— Із другого боку, у виступі команди є моменти, що змушують замислитися: поразок більше за перемог, різниця м’ячів негативна, та ще і яка — мінус 11…

— Це болюча для мене тема, над якою я постійно думаю. Я взагалі складно переживаю пропущені голи… Головна причина, на мою думку, в тому, що ми свідомо омолодили захист і розуміли: будемо пропускати м’ячі. Повторюю: це був свідомий крок, який, переконаний, окупиться з часом.

— Більшість фахівців вважає, що нинішній «Маріуполь» багато в чому є заручником своєї тактики — атакувальної. Ваша команда грає відкрито. Це, крім іншого, призводить до того, що в усіх матчах Ваші суперники мають чимало моментів.

— Ми зосереджуємося більше на своїй грі. Стиль, який обрали (через комбінації, короткий пас, контроль м’яча), заслужив схвалення як керівництва клубу, так і болільників, бо намагаємося грати для людей. Але найголовніше те, що сучасна команда повинна грати по-різному. Мені, наприклад, дуже подобається діяти від контратак — віддавати ініціативу, вичікувати, «ловити» суперника.

— За сезон Ви використовували різні модифікації трикутника центрхавів: то один опорник плюс пара атакувальних, то навпаки. Як буде в наступному Чемпіонаті?

— Наша основна схема — 1+4+2+3+1, так і гратимемо в єврокубках. Просто вона зазнає різних модифікацій залежно від суперників або ігрових епізодів. Можемо грати з одним опорником, двома, трьома. Наприклад, із «Зорею» найнижчим опорним хавом був Ігнатенко. З «Олександрією», розуміючи, що це досвідчена команда силового плану, вийшли з двома «хвилерізами» Федорчуком та Ігнатенком, які, крім інших, мали завдання підбирати нейтральні м’ячі.

— Іще про кадри: цілий ігровий рік у воротах «Маріуполя» чергувалися Гальчук і Худжамов. Із чим це пов’язано і як буде в сезоні-2019/20?

— Існує поняття правильної, чесної конкуренції. Завдяки їй Гальчук виріс за останній сезон. Я розумію, що від туру до туру ставити іншого голкіпера було би неправильно. Тому діємо так: у нас два рівноцінні воротарі, й на поле виходить той, у кого кращий функціональний стан (у того ж Рустама цього сезону були дві непрості травми). Іще є таке поняття, як «вдала серія». Наприклад, після виїзної перемоги над «Зорею», де у воротах стояв Гальчук, я запитав Худжамова, що він думає, і той відповів: «Хай і далі стоїть Женя, хай продовжить вдалу серію».

— Чи не плануєте під час відпустки пройти стажування за кордоном?

— Давно маю намір, але влітку це складно реалізувати. По-перше, хочеться відпочити. По-друге, мало часу, між Чемпіонатами коротка відстань. Усе, мабуть, перенесеться на зиму, нам уже пообіцяли підібрати варіанти на вибір. Сподіваюся, поїду не сам, а з помічником: ми з Юрієм Беньом не завжди сходимося на думці, часто ведемо дискусії. Пройти стажування в іншому клубі, іншій країні буде корисно для обох.